Мій досвід

Педагогічна практика нової епохи все частіше звертається до мистецтва як засобу виховання школярів, головна мета якого, на думку М.Глущенка, піднести людину, зробити її шляхетною, укріпити в ній гідність, віру у свої внутрішні сили, у своє призначення.
Для мене формування естетичної і художньої культури особистості є важливим завданням естетичного виховання, яке виступає як важлива складова частина виховання.
У 2010-2015н.р. я працював над проблемою «Естетичне виховання. Мистецтво як засіб формування в учнів загальнолюдських цінностей, духовних потреб і моральних якостей». На мою думку, людина, яка закохана в красу, насолоджується нею, підсвідомо переймає потребу високої моральності. Саме такий рівень моральності починається тоді, коли поведінкою людини керують не тільки знання норм поведінки, скільки естетичні ідеали, смаки, оцінки, коли гарний вчинок стає не моментом самозакоханості, а приносить естетичну радість, коли жити так стає просто приємніше і необхідно для неї самої.
Тому, я надаю учням певного запасу елементарних знань і вражень, без яких не можуть виникнути схильність, інтерес до естетичних предметів і явищ.
Образотворче мистецтво займає важливе місце в художньому розвитку учнів. Багато слів сказано і написано про силу мистецтва, про її емоційний вплив і про те, що мистецтво нероздільне з людиною протягом усього людського життя.
       Я вважаю, що розвиток дітей засобами мистецтва - систематичний або випадковий - починається із вступу у школу. Різні природні задатки і умови їх розвитку до навчання у школі призводять до того, що в одному класі навчаються діти з різним рівнем підготовки. Учні першого класу відкриті для світу, для будь-якої діяльності. Вони вбирають в себе все цікаве, нове, вони готові вчити усе на світі. Треба зуміти використати цю можливість ще у початковій школі. Тому в роботі з учнями початкової школи є два шляхи: гра і казка. На це, зокрема, і опирається автори нових програм для початкової школи.
Оскільки я працюю з учнями старшої школи, одним з головних завдань, яке я ставлю на першому уроці в 5-х класах - це асоціативне бачення  і сприймання дитиною оточуючого, естетика смаку дитини. Також з самого початку звертаю увагу на неохайність в оформленні альбомів і малюнків, що досить розповсюджено в 5-х  класах. Виникає це тому, що діти головну увагу звертають на малювання самого предмета, а не на його виконання. Вони переводять на марно багато аркушів паперу. Альбом замінити не можна, тому що це є документ, який характеризує роботу школяра. Навчаю дітей з перших кроків правильно розміщувати малюнок на аркуші, рівно і охайно розфарбовувати його, розпочатий малюнок обов'язково закінчити. Дуже важливо ці вимоги в доступній формі пояснити учням («Казка про чарівні фарби») і домогтися того, щоб саме так вони підходили до оцінювання своїх робіт і робіт товаришів.
 Система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні  види   мистецтва   постійно   взаємодіяли  між  собою у  процесі впливу на дитину, тобто реалізується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв'язків. Тому, працюючи в 5-му класі над темою «Казкове відтворення явищ природи», проводимо паралель між реалізмом та фантастичним світом. Вчимося в групах підбирати казки, вивчені  на уроках літератури і вміти застосувати це, працюючи над композицією роботи, або зачитую дітям вірш і пропоную використати у роботі бачення автора вірша.
Музичні твори також є одним з неодмінних елементів уроків образотворчого мистецтва.  
Естетичне виховання, як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності, повинно стати органічною частиною уроку. Для мене система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої діяльності учнів. Це виявляється у здатності дитини осмислити,  трансформувати та використати при виконанні завдання.
У 5-му класі велику увагу приділяю урокам пов’язаних з декоративно-прикладним мистецтвом, особливо де мова йде про символіку та народну творчість. Проводимо конкурси між рядами, хто знає щось цікаве про символи, їх значення – перемагає той ряд, який дасть більше корисної інформації.
У 6-му класі я роблю акцент на те, щоб показати вплив мистецтва на життя людей. Знайомлю дітей з творчістю і життям видатних художників світу, розповідаю найцікавіші сторінки життя художників. Разом сприймаємо твори і шляхом аналізу учні розкривають суть кожного задуму автора. Таким чином, на уроках образотворчого мистецтва я здійснюю первинне знайомство з творами художників, використаних із метою естетичного виховання, розвитку художнього смаку дитини і її художньо - творчих здібностей. Розповідаю дітям про походження та види атрибутів мистецтва, інструментарію: олівця, пензля, палітри, фарб.
 Учні приймають активну участь у підготовці уроку, готують розповіді про влив і значення мистецтва у житті відомих людей. І тут важливим є також художньо - естетичний вплив засобів масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно, Інтернету) на школяра.
В естетичному кругозорі сучасного школяра відсутні знання про закони естетики і художньої творчості, про критерії краси і мистецтва в дійсності. Тому найбільше зацікавлення у дітей 6-ого класу викликають уроки дизайну (моделювання), шрифтові композиції. Завдяки художнім смакам сьогодення дитина сама створює прекрасне в процесі творчої діяльності за допомогою цілеспрямованого керівництва. За таких умов часто будую урок за принципом: художній  керівник, творці-майстри  (сильні учні)  і  початківці (слабші учні).  Взаємини  на уроці — це стосунки між художником-керівником і художниками-виконавцями. Такий підхід забезпечує учням високий ступінь внутрішньої свободи, уможливлює процес пошуку власних шляхів, підходів і методів розв'язання певного завдання. Позиція учня — творець і виконавець; позиція педагога — однодумець, творець, помічник, керівник творчого процесу.
Розкриваючи тему «Об’ємно - просторова форма. Архітектура і місто.» у 7-класі, ставлю за мету показати єдність змісту і форми архітектурного твору, спорідненість з іншими видами мистецтв, її роль в історії, а також в житті сучасної людини. Вивчаючи цю тему, вчимось порівнювати образний зміст архітектурного твору з реальними подіями, образами, створеними в інших видах мистецтв.
На жаль, більшості сучасних дітей треба допомагати розвивати свою фантазію. Звичка рухатися за встановленою схемою призводить до формування жорстких стереотипів. І хоча стереотипи не мають нічого спільного з творчістю, проте, шкільна система навчання часто ґрунтується саме на них. Але ж навчання майстерності може бути таким же захоплюючим, як гра фантазії. Усе залежить тільки від нашого підходу. Тому я не боюся експериментувати на уроках і знаходити ті прийоми, які будуть не тільки цікаві, а й по-справжньому ефективні для конкретного класу.
Ось декілька прикладів побудови структурно-логічних схем, що допомагають мені ефективно активізувати творчу уяву під час виконання творчих  завдань:
• Пошук загальних ознак. Під час обговорення на доступному для учнів рівні ведеться пошук характеристик і аналогій за такою схемою: основна функція об'єкта; матеріал; частини, з яких складається об'єкт; додаткові функції; подібність і відмінності щодо способу зображення; порівняння і метафори. Учні мають утворити внутрішньо не суперечливу схему, що дозволяє об'єднати два і більше об'єктів в одному зображенні.
• Визначення понять і парадоксальне визначення понять. Під час обговорення учнями виводиться система образів, які і стають сюжетом для композиції.
• Порівняння незрівнянного. Учням пропонується встановити подібності між реальностями з метою відтворити об'єкт в очевиднішій формі.
• Можливість неможливого. Припущення реальності нереального.
    Несумісна сумісність. Побудова сюжету на базі створення метафори, що поєднує буденний об'єкт (основа метафори) з незвичайним сенсом (допоміжний елемент).
    Потік свідомості. Учні повинні дозволити своєму розуму «блукати», навмисно його не спрямовуючи. Основою зображення стає перше, що спадає на думку під час оголошення теми завдання; перший об'єкт (почуття) використовується як «спусковий механізм», щоб створити потік асоціативних зображень (почуттів), що наповнюють сюжет.
Вправи виконуються всім класом або в творчих групах. Групова робота - це спосіб спільного розв'язання проблем. В кожній групі стараюсь створити позитивне взаємовідношення, адже учні мають спільну мету і всі вони повинні покладатись один на одного, кожен допомагає іншим досягнути мети, прислухається до їх думки. Використовуючи такий метод роботи в учнів розвивається комунікативні вміння: учні виробляють вміння слухати інших, допомагати, з'ясовувати, перевіряти, розуміти; ці вміння допомагають розв'язувати конфлікти і проблеми, формують та посилюють комунікабельність та довірливість.
Роботу в парах теж можна назвати груповою роботою. Дійсно, в парі легше щось пригадати і обговорити. Але двоє можуть посваритися, і подальша робота в них не йде. Тому краще, якщо у групі є третій. Якщо двоє не порозумілися, то у третього з'являється можливість побачити, на чиєму боці правда, і вплинути на думку сперечальників. От чому група з двох учнів - це мала група, але не є такою, в якій природним чином складаються учнівські обговорення, розуміння. У групі може бути від трьох до восьми чоловік, хоча самою оптимальною є група з 6 чоловік.
Групи можу ділити сам або дати можливість поділитися самим учням. Але обидва способи супроводжуються обуренням, затяжними суперечками. Тому інколи обираю команди жеребкуванням. Або просто на уроці можу спитати учнів, як нам поділитись на команди. Пропонуються цікаві варіанти: за абеткою прізвищ, за датами або місяцями народження, за розрізаними листівками тощо.
Завдання для групи обираю прості, здійсненні, але цікаві.
Щоб учням було цікавіше працювати, розподіляю між ними обов'язки. Ролі можна запропонувати різні (ніхто не обмежує фантазію), залежно від теми уроку.  
Моя роль на таких уроках  полягає в організації та дотриманні напряму творчого завдання, акцентуванні уваги на цікавих рішеннях, контролі часових меж.
Серйозною допомогою є також звернення до різноманітних форм організації навчання: екскурсії, лекції, дидактичні ігри, дискусії, уроки захисту рефератів, заняття із самоперевірки знань та інше формують і вдосконалюють якості, що властиві різним стилям пізнання.
Учням 7-х класів подобаються віртуальні мандрівки це спонукає мене створювати різноманітні презентації - метод  музейної педагогіки.


Вважаю, що вивчення мистецтва не може закінчуватись у 7-му класі, і як продовження предмету  бачу предмет «Художня культура»  для учнів 9-х класі.

          Мої здобутки:












Немає коментарів:

Дописати коментар